середу, 21 серпня 2013 р.

День останній. Закріплення пройденого :)


Ну що ж, я з'явилась вдома, завантажила фото, щоб не відкладати в довгий ящик, тепер можна і пописати трошки.

Вівторок, 20 серпня, увійде в історію як день Volunteers "Thank You" Party. 

Мені здається, до Палацу Спорту нас прийшло мало, та й ті не дуже вчасно :) Не маю ніяких претензій: для декого, однозначно, сьогодні був святий відпочинок, а дехто, як не дивно, уже пішов на роботу; отак-от :)

Стержень програми — баскетбольний матч між командами МОКу та волонтерів. Не дивувало, що в оргів з самого початку була перевага. Зате всім миром потім намагались допомогти волонтерам виграти: спершу у команду зеленофутболочників перебрався Маркіян Лубківський. Далі, я вже й не знаю, як, може навіть і від початку, а може й ні, з ними грав Андрій Варчак. Найфеєричніше було, коли ще ніхто не в'їхав у те, що сталось, коментатор тільки почав говорити про якісь зміни в складі, як новий гравець волонтерів зненацька обійшов усіх і закинув м'яч у кошик. І виявилось, що то був один із суддів. Круто, ні? =) А вже як догравали останню хвилину, півхвилини, останні 4, ні одну секунду! — то просто треба було бачити :) Супер. Хочу відео :) Але як не старались судді, волонтери все одно не змогли добрати кількох вирішальних для перемоги очок. МОК переміг. "Усе справедливо, ми самі бачили," — :D

Керівники відділів десь собі визначали кращих зі своїх волонтерів, тому одразу після роздачі медалей нашим крутим баскетболістам відбулось вручення відзнак і презентів кращим з нас. Дуже потішили призи: реально, люди, які відбігали, відпрацювали, відпосміхались, відволонтерили усі свої зміни і більше ніж,   а я знаю, бо чула, як воно було, таки заслужили на подарунки. Дуже тішилась, чуючи кожне наступне прізвище. І своє теж ))) Хоча, чим я відзначилась, складно сказати. Що ж, якщо Олександр Дубенок вважає, що чимось таки встигла, то дуже дякую *кручу пальчиком в долоньку :)* 
Я тільки не зрозуміла, куди поділи ETRN? Від ACM відірвали, а самих і не назвали. Ех... Дрібниця, але — як ніби й не було транспортників. А були ж, ой як були :)

Не знаю, чи хтось помітив, але волонтери можуть бути такими скромняжечками! Поки ведучий не "дозволив" іти смакувати канапками, ніхто навіть по воду до столу не підходив (здається). Кажу, нікому не хотілось здаватися найголоднішим з усіх :) Але ми все одно оцінили смакоту на тарілках — дякую велике, у мого шлунка було свято. А ще я відзначила смачну каву — цей напій вживаю хіба в особливі дні, і тут якраз усе було в тему :) 

І знаєте, як іще можна охарактеризувати волонтерів? Божевільні, особливі на всю голову! Які ще люди, крім волонтерів Євробаскету, після слів ведучого на зразок "а зараз буде дискотека" можуть ще дві години грати в баскетбол на всі кошики залу?! З одного боку, яка ж дискотека при повному освітленні... Але з іншого — м'ячі в залі є, чого б вони мали лежати без діла? ;)

Ухекані і щасливі. Назва для великої картини якогось експресіоніста. Червоні обличчя, мокрі футболки, бемкання в голові від стуку м'ячів і радість через вінця. Класно...

Поволеньки люди порозходились — пора і честь знати, і додому встигнути, завтра на роботу ой багато-кому. Я ще допомагала відносити воду до авто. Мені сказали, що не годиться дівчині тягати такі важкі речі. А я не люблю бути хирлячком: ну можу ж я хоч тут, хоч собі показати, що я щось можу? Грубо кажучи, відро води — це не кінець світу. А зі столу ще потягла в рюкзак кілька слив :) Навіть і не собі, як виявилось: згодились задобрювати вахтерку, яка відкривала спеціально для мене вже зачинені двері гуртожитку — це ж треба припертись із цивільної вечірки опів на першу ночі?

І весело, і сумно водночас. Вероніка прочитала мій попередній допис, а тому нині розповідала про свою подругу, з якою і досі товаришує від часу Євро-2012, а коли прощались, сказала: "Треба ламати твою сумну традицію". Так, згодна :) Сподіваюсь, у нас вийде. Друзі-бобри, я ще хочу не раз вас бачити, мені уже бракує цих посмішок поряд. Тому начувайтесь =)

Ех, бідний текст виходить, скажу я вам. Усіх вражень викласти не вдається. Вони крутяться в голові, але не даються друкуватись. І що за біда? Але просто повірте мені на слово, що ця подія — як Євробаскет U16M 2013 загалом, так і цей заключний день — дуже і дуже мене схвилювала, потішила, повеселила; продовжила мені життя.

Це просто варте фотозвітику :)



Дякую, Олю

Медаль не наша, але кого це хвилює :)

Герої Печива і Борисполя


На це фото Андрій відреагував так:
"Тепер буде чим пояснювати, як цьому хлопцю вдалось 
не пускати Беркут на територію ;)"

Дякую, Женю

Ну от, а здавалось би: дорослі люди, височенні,
а потішні, як дітлашня =)

понеділок, 19 серпня 2013 р.

День дванадцятий. Остання зміна

Сьогодні від ранку уже бачила признаки святкування закінчення чемпу. Агов, куди? Так і хочеться запитати у молоді на фото: рануватенько ще, вам не здається?
Банда білих футболок

неділю, 18 серпня 2013 р.

День іще один. Не зовсім вихідний

Від ідеї взяти собі іще одну зміну я відмовилась. Від сидіння в чотирьох стінах — теж. Вероніка он пішла сьогодні на вранішню зміну до Палацу Спорту — на паркування. Не здивуюсь, якщо за весь чемпіонат вона була єдиною дівчиною-волонтером на тому стільчику біля проїзду у vip-частину площі :)

А я ...не відмовилась від бажання позаважати друзям на їхній зміні. Уявляєте, як то весело: люди працюють, за чимось мають спостерігати уважно, і взагалі, бути серйозними. Натомість, я в той же час без обов'язків, зате з хорошим настроєм ;)

суботу, 17 серпня 2013 р.

День одинадцятий. 17.08 Президент Готель і матчі з монітора

Одинадцятий день. Не оди́надцятий, а одина́дцятий. І перша післяобідня зміна. Одразу скажу: не сподобалось. Все-таки я людина вранішня. А то стоїш на своєму місці і мовчки спостерігаєш, як за вікном безупинно і сумно темнішає і опускається вечір. З тим же темпом опускаються повіки. Дев'ята година вечора — вже шукаю сірники в очі, де вже тут робочий настрій візьметься. Он навіть забула фото для допису зробити :(

Сьогодні продовжували збирати departure details і відгуки про організацію чемпіонату. Відгуків щось принесли небагато, може завтра більше буде? Завтра мене не буде в готелі, тому перевірити не вдасться. Але читати те, що мені не призначалось, і так не чемно, тому я про це не перейматимусь.

пʼятницю, 16 серпня 2013 р.

День десятий. 16.08, зміна + гра

Оу,  то то вже десятий день моїх змін! Багато. Десяток, подумаєш там, але я вже втомилась. Правда. Ось прийшов лист із додатковими змінами, подумалось: у неділю вихідний, може то взяти собі щось іще, де я не була на зміні? Але засумнівалась: а чи зможу я встати в неділю зранку, щоб кудись іти? Нє-є-е, мій вихідний буде моїм вихідним.
"Отак і працюємо" :)

Сьогодні все нормально. Наша з Людочкою зміна за welcome desk у готелі Президент пройшла тихо і непильно. Основна задача — випитати у сотні людей точний час їхнього відльоту/від'їзду і звірити з нашою таблицею; всього-то. Тільки вони трохи морозяться, а дехто чомусь думав, що це у нас правильні дані і нас треба слухати, й довелось якось пояснювати, що це нам треба сказати інфо, а не ми маємо її казати.

четвер, 15 серпня 2013 р.

День дев'ятий. 15:08, все там же... :)

Знаю-знаю, в презентації про проект accommodation & transportation був пункт "No social networks". Але я не втрималась, щоб не зробити отак:
Хтозна, що я тільки й робила цілу зміну: конференц-зал не перевірила, фліп-чарт не відвезла... Але знаю, то все компутер винен: ні інтернету, щоб скачати потрібні таблиці, ні можливості їх видрукувати... Ще й стоїть на ньому Віндоуз Сокира, яку я на дух не переношу, і в якій не знаю, де які налаштування знаходяться, — от, навіть випендритись, щось налаштувавши, не було можливості. 

середу, 14 серпня 2013 р.

День восьмий. 14.08, і далі Президент + гра

А середа видалась досить жвавою :)

Зранку Олександр звертав мені увагу на тренерський робочий розклад, щоб була в курсі, де вони і що, і крім всього іншого зауважив, що, мовляв, заглядав до них у семінарську кімнату о першій ночі — і вони ще там щось робили. Ого... А їм ще й домашнє завдання задають %-)

вівторок, 13 серпня 2013 р.

День сьомий. 13.08, Президент готель, точно ;)

Не те щоб це фото було інформативне, 
але щось же треба :)
Тренери біля свого розкладу
Сьогодні аж і нема нічого особливо цікавого, щоб відзвітуватись. День як день, всі працюють, кожен по-своєму.

У наших тренерів були, так скажемо, практичні заняття десь у КПІ. І вони, певне, знову будуть до ночі вчитись. Сьогодні лекторка попросила повісити на двері конференц-залу повідомлення, що можна сідати, де кому зручно ;)

Досі я не зустрічала жодної Вероніки, а тут за 3 дні — троє: двоє волонтерочок і одна працівниця готелю. Кумедно :)

Тихенько минув маленький скандальчик. Одна з учасниць FECC не прилетіла. Я це знала й так, нема то й нема. Її колега сказала, що і не буде. Ні то й ні, нам що з того? Хтось сказав: та забила вона на все ;D Вже пізніше ми почули, що захворіла. Але це ж треба: написати листа про це не багато й не мало — через чотири години після прильоту літака. Додумалась. Це ж можна було б попередити раніше — і цим дати шанс поїхати комусь іще. Судячи з того, що зробив Майк, він тихо лютував: написав їй листа, мовляв, некрасиво вчинила, доведеться відшкодувати кошти, витрачені на твою участь, і таке інше, а в копію поставив керівників її національної + європейської FIBA. Ну от уявляєте, ваш підлеглий у чомусь провинився, а про це дізнаєтеся не тільки ви, а ще й найвище начальство. "Я не уявляю, що він з нею зробить," — сказав хтось, і лишається тільки погодитись.
І чур, я цього не розповідала :)

Серби умудрились, образити свою team attache так, що вона відмовилась з ними далі працювати. Як — цього не знаю, і питати не збираюсь. Але воно й не дивно, треба мати нерви зі сталі, щоб спілкуватись із деякими складними людьми. Сподіваюсь, далі всьо буде ґут :)

Усе, вистачить на сьогодні. Ще буде ж :)

понеділок, 12 серпня 2013 р.

День шостий. 12.08 President Hotel, звично :)

Таак, що тут у нас сьогодні... Перший день FECC-манії :) І перше, що я маю сказати, — що наш великий натовп тренерів, які беруть участь в цьому заході, дуже навіть організований. Не знаю, чи то виходить у них само по собі, чи то просто однакові блакитні футболки сприяють (ага, куди пішли всі блакитні, туди і я йду), чи то їхній насичений графік. Про акредитацію о 00:00 я вже казала, про workshop якогось-там числа на 00:25, мабуть, теж.
 
Учора один кремезний тренер з Туреччини довго дивився на розклад, а коли підійшов Олександр, то спитався, чи то серйозно (підозрюю, він якраз побачив цифру 00:25). Відповідь була: а що ж ви хочете? от ми їздимо в Туреччину відпочивати, ви там живете, значить, постійно відпочиваєте, а от у нас доведеться попрацювати :) От не знаю, як він це сприйняв.

неділю, 11 серпня 2013 р.

День п'ятий. 11.08, President Hotel + KBP

Ага, сьогодні деньочок був насичений: мала-м дві зміни, та ще й в різних кінцях нашої, так би мовити сфери дії. Зранку — у готелі Президент, у другій половині дня — в аеропорту Бориспіль.

Коли прокинулась, подзвонила своєму Юрку, думаю, він якраз на роботу прокидатиметься, нормально. Заспаний голос у трубці без жодних проблисків прокидання змусив мене згадати, що у нормальних людей сьогодні неділя, тобто вихідний. В принципі, у розкладі баскетбольних подій нині теж вихідний. Але ж ми волонтери, майже орги, і це все блаженне діло нас не стосується.

суботу, 10 серпня 2013 р.

День четвертий. 10.08, President Hotel

Координатори готуються до денних турбот
Якось короткий вийшов день. Минув швидко, без проблем і заминок, не складно. Це завтра у нас буде спекотно, а нині все тихо.

Я і далі стою собі на welcome desk чемпіонату з баскетболу у готелі Президент, де проживає суддівський корпус і всілякі інші поважні люди. Вони досить часто трапляються на очі, приходять забирати випране, подивитися на розпорядок дня, щось запитати. Інколи, коли бачимо мешканців готелю, не дотичних до нашої аудиторії, стає дивно: гм, а вони тут чого? ааа, тут же не тільки ми, упс :)

пʼятницю, 9 серпня 2013 р.

День наступний. Вихідний :)

Взагалі-то, не такий вже то мав бути і вихідний. Мене ще на самому початку трохи бентежило те, що у презентації для волонтерів на accommodation був пункт обов'язків "надавати цільовим групам необхідну інфо", але не було самої необхідної інфо. Тому я хотіла сьогодні трохи більше почитати про сам готель і про те, як і до чого від нього можна дійти чи доїхати. 
Натомість я забайдикувалась і завтра знову буду йти на місце з полем для інформації в голові чистим, як перший сніг :( Отакої.

четвер, 8 серпня 2013 р.

День третій. 8.08, President

Зміна обстановки, частини доби і вигляду зі стійки. Сьогодні була моя перша зміна у Президент-готелі. Сподіваюсь, моє підступне фото з робочого місця не порушує ніяких правил. Та і на ньому самому всього-то не в тему — авалівська табличка :)
Почула коментар про вчорашній день від тих, хто був у готелі і приймав тих, кого ми відправляли з аеропорту. Здається, хтось навіть трохи пожалівся на бориспільських волонтерів; я так і не визначила, чи та бяка на моїй совісті, чи ні, але я так прикинула, що ні, і трохи заспокоїлась. Хоча трохи невесело, все-таки ми не навмисне, ми старались...

День другий. 7.08, KBP

by Вероніка Зінкевич
Сьогодні був іще один аеропортний будень. Зустрічання команд змінилося на зустрічання рефері — тут уже посміхатися треба було серйозно ;) Чесно кажучи, мені здається, що поважні люди, які летіли до нас казна-звідки і з пересадками, мали б дивитись на нас виразно поблажливо: о, така дрібнота зустрічає... Ми справді дрібнота, і я маю на увазі зріст і розмір: маленькі, худенькі. Зате нас троє, а "разом нас багато", хе-хе-хе. Я не знаю, як вони на нас дивились, певно, в тих поглядах було більше втоми, ніж чогось іще, але не жалілись. А значить, ми були чемні, і взагалі такі молодці, що то капець :)

Не зважайте, це мені просто хочеться, щоб мене похвалили. 

середу, 7 серпня 2013 р.

День перший. 6.08, KBP

День був довгий і кумедний, скажу зразу.
У мене була друга зміна в аеропорту Бориспіль, ми зустрічали команди баскетболістів і окремих делегатів та рефері. Троє молодих людей у футболках із символікою, за столом, на фоні великого банера чемпіонату, з ноутом і купою паперів — я думаю, це мало виглядати трохи солідно і достатньо приємно для чужих очей. 

Я волонтер!

Причина попрацювати під час кадетського чемпіонату з баскетболу у Києві була банальна, не буду й казати. Розуміння того, що я буду волонтером, хто такий волонтер і що на нього звалиться почало приходити трохи згодом і ще досі йде :)

Я не думаю, що у мене буде купа часу вдома, щоб описувати, що сталось за день. Он відгук до першого дня я напишу уже наступного, бо сон таки дорожчий за писанину :) Але оскільки у мене найбільше змін, принаймні з команди Accomodation & Transportation, то кому як не мені писати такий блог? Сам бог велів, як то кажуть :)


Я прикрутила новий блог до основного (ух, аж самій сподобалась ідея), тут скрізь буде моя улюблений шрифт — Georgia (він точно відповідає порухам моєї душі, тому якщо будете читати дописи як Arial, то знайте, що якусь свою часточку мій текст уже втратив), і, якщо пощастить, я може навіть нічого не забуду.

Let's go!

Або краще згадаю слоган чемпіонату:


Take off for the challenge